Узагальнення судової практики розгляду Комсомольським міським судом за 2012 рік кримінальних справ, які порушуються за скаргою потерпілого

Узагальнення судової практики розгляду

Комсомольським міським судом за 2012 рік кримінальних справ,

 які порушуються за скаргою потерпілого

Дане узагальнення за 2012 рік проведено мною 22.02.2013 року  з метою з’ясування стану судової практики у цій категорії справ, виявлення проблемних питань при розгляді справ приватного обвинувачення, з’ясування  причин змін і скасування судових рішень вказаної категорії.

 За статистичними даними в 2012 році до Комсомольського міського суду надійшло 11 скарг, що надійшли до суду в порядку ст.27 КПК України, відносно 13 осіб.

У звітному періоді розглянуто 6 справ із зазначеної категорії.

            Із загальної кількості зазначених справ в 4 справах постановлені вироки (постанови), віднсоно 6 осіб, в 2 – закрито провадження віднсоно 2 осіб. Залишено без розгляду та повернуто особам – 3, відносно 3 осіб.

            Із зазначеної кількості осіб, віднсоно яких постановлені вироки - засуджено – 3, виправдано – 3.

            Залишок нерозглянутих кримінальних справ, які порушуються в порядку ст.27 КПК України, на икінець звітного періоду становить 2 справи відносно 3 осіб.

В 2012 році на розгляді в апеляційному суді Полтавської області перебувало 2 справи зазначеної категорії.

Так, ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 13.09.2012 року вирок суду від 06.06.2012 року у кримінальній справі за обвинуваченням Лисенка С.М. за ч.2 ст. 125 КК України, яким останнього виправдано - скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд в іншому складі суду. Підставою для скасування вироку суду стало те, що всупереч вимогам ст. 257 КК України, суд безпосередньо не дослідив усі докази, не допитав свідків Олежко Ю.А., Токар В.М., які були очевидцями події, та свідка Гашимова Р.Р. працівника міліції, до якого відразу був доставлений після побиття потерпілий, свідка Куцевола чергового Комсомольського МВ ГУ МВС України в Полтавській області, який надав направлення Кравцову Ю.А. на проведення судово - медичного дослідження, допустив тим самим неповноту та однобічність розгляду справи. ( суддя Окунь Т.В.).

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 28.08.2012 року вирок суду від 22.05.2012 року у кримінальній справі за обвинуваченням Короткої С.В., Дятлової О.І. за ч.2 ст. 125 КК України, яким останніх виправдано - залишено без змін. ( суддя Окунь Т.В.)

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 2 липня 2004 року №13 «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів» зазначив, що суди зобов’язані забезпечити належний розгляд заяв громадян про злочини, справи про які порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, і не допускати фактів необґрунтованої відмови у порушенні цих справ. Водночас необхідно додержувати вимог ч.1 ст.27 КПК про те, що кримінальні справи про перелічені в ній злочини можуть бути порушені тільки за наявності скарги потерпілого або його законного представника.

Справи про злочини, передбачені ст.125, ч.1 ст.126, а також ст.356 КК України щодо дій, якими заподіяно шкоду правам та інтересам окремих громадян, порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, якому і належить в такому разі право підтримувати обвинувачення. В цих справах дізнання і досудове слідство не провадяться. Зазначені справи підлягають закриттю, якщо потерпілий примириться з обвинуваченим, підсудним. Примирення можливе лише до видалення суду в нарадчу кімнату для  постановлення вироку.

Якщо справа про будь-який із зазначених злочинів має особливе громадське значення, а також у виняткових випадках, коли потерпілий у такій справі через свій безпорадний стан, залежність від обвинуваченого чи з інших причин не може захистити свої законні інтереси, прокурор порушує справу і при відсутності скарги потерпілого. Справа, порушена прокурором, направляється для провадження дізнання чи досудового слідства, а після закінчення розслідування розглядається судом в загальному порядку. Така справа в разі примирення потерпілого з обвинуваченим, підсудним закриттю не підлягає.

Прокурор вправі в будь-який момент вступити в справу, порушену суддею за скаргою потерпілого, і підтримувати обвинувачення в суді, коли цього вимагає охорона державних або громадських інтересів чи прав громадян. Вступ прокурора в справу не позбавляє потерпілого прав, передбачених ст.49 КК, але справа в цих випадках за примиренням  потерпілого з обвинуваченим, підсудним закриттю не підлягає.

 Оскільки справи зазначеної категорії порушуються лише за скаргою потерпілого, яка подається безпосередньо до суду, то така скарга потерпілого повинна відповідати вимогам, які пред’являються до обвинувального висновку, тобто вимогам, які встановлені у ст. ст. 223 і 224 КПК України.

Зокрема, у скарзі повинно бути вказано: суд, до якого подається скарга; відомості про заявника – потерпілого чи його законного представника, яким подається скарга. Скарга має складатися з описової і резолютивної частини.

В описовій частині зазначаються обставини справи як їх вважає встановленими потерпілий, місце, час, способи, мотиви і наслідки злочину, вчиненого обвинуваченим, а також докази, якими на думку потерпілого, підтверджується обвинувачення.

У резолютивній частині наводяться відомості про особу обвинуваченого, коротко викладаються суть обвинувачення із зазначенням статті КК, яка передбачає відповідальність за даний злочин, та прохання про порушення кримінальної справи і притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення цього злочину. Скарга підписується потерпілим. До скарги додається список осіб, які підлягають виклику в судове засідання, з зазначенням їх адреси, вказівка на наявність речових доказів, позовна заява (якщо заявляється цивільний позов). Додається також копія скарги.

Якщо вимога громадянина полягає саме у притягненні особи до кримінальної відповідальності за один із злочинів, зазначених у ч.1 ст.27 КПК, суддя вносить скаргу на попередній розгляд.

 В п.7 Пленуму Верховного Суду України  від 30.05.2008 р.№6  «Про практику застосування кримінально-процесуального законодавства при попередньому розгляді кримінальних справ у судах першої інстанції» зазначено, що за змістом  ст. 251 КПК досудовий розгляд скарги потерпілого з проханням порушити кримінальну справу за один із злочинів, зазначених у ч.1 ст. 27 КПК, суддя здійснює одноособово та за результатами розгляду скарги приймає одне із рішень, визначених у ч.2 ст. 251 КПК. З огляду на вимоги ч.2 ст. 97 КПК рішення по скарзі потерпілого суддя зобов’язаний прийняти не пізніше триденного строку з дня надходження скарги. За змістом закону , про день попереднього розгляду скарги повідомляються потерпілий і особа, яку розгляду скарги повідомляються потерпілий і особа, яку потерпілий просить притягнути до кримінальної відповідальності. Неявка останнього не перешкоджає розгляду скарги.

Оскільки, як показало узагальнення, у більшості випадків вказаного триденного строку недостатньо для своєчасного повідомлення потерпілого і обвинуваченого про день попереднього розгляду скарги та витребування з органів внутрішніх справ так званих відмовних матеріалів по заяві потерпілого, тому суди області в основному вчиняють вказані дії у 10-денний строк.

Як не прикро, проте слід зазначити, що не всі судді  при попередньому розгляді скарги потерпілого дотримуються вимог ст.240 КПК щодо обов’язковості ведення протоколу попереднього розгляду.

При попередньому розгляді скарги суддя приймає одне з таких рішень:

1) залишає скаргу без розгляду, якщо вона не відповідає вимогам, зазначеним у ч.1 ст.251 КПК, та повертає її особі, яка подала скаргу;

2) за наявності до того підстав відмовляє в порушенні кримінальної справи або надсилає її за належністю прокурору;

3) за наявності достатніх даних, які вказують на вчинення злочину, передбаченого ч.1ст.27 КПК, порушує кримінальну справу і призначає її до розгляду.

            Попередній розгляд скарги розпочинається з доповіді потерпілого, який обґрунтовує висунуті у скарзі вимоги. До прийняття рішення по скарзі суддя повинен роз’яснити потерпілому про надане йому законом право на примирення з особою, на яку подано скаргу. Якщо ця особа з’явилася на попередній розгляд, таке положення закону роз’яснюється і їй. Також особі роз’яснюється надане їй право звернутися до суду зі скаргою про зустрічне обвинувачення.

Вислухавши осіб, що з’явилися на розгляд, суддя у нарадчій кімнаті перш за все перевіряє чи відповідає скарга вимогам, встановленим ст. ст. 223, 224 КПК щодо обвинувального висновку. У разі коли скарга цим вимогам не відповідає, суддя виносить постанову про залишення її без розгляду з поверненням скаржникові. Оголосивши таку постанову, суддя роз’яснює скаржникові, що він, усунувши зазначені в постанові недоліки, вправі звернутися до суду з повторною скаргою. Постанова оскарженню не підлягає.

Слід відмітити, що більшість суддів області, встановивши, що скарга не відповідає вимогам закону, правильно залишають її без розгляду.

Встановивши, що підстав для порушення кримінальної справи немає, суддя, дотримуючись положень ст.6 КПК, яка визначає обставини, що виключають провадження в кримінальній справі, відмовляє в порушенні кримінальної справи.

У разі досягнення примирення обвинуваченого і потерпілого до порушення кримінальної справи суддя виносить постанову про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі п.6 ч.1 ст.6 КПК України. Заява про примирення може бути зроблена потерпілим як усно (із занесенням у протокол), так і письмово.

Слід вважати неправильною практику суддів, які замість вирішення питання про закриття кримінальної справи за примиренням сторін на стадії судового розгляду ( оскільки на попередньому розгляді порушили кримінальну справу за скаргою потерпілого), виносять постанову про відмову в порушенні кримінальної справи з цих підстав. Що суперечить вимогам ст.251 КПК України.

На постанову про відмову в порушенні кримінальної справи вправі подати апеляцію протягом семи діб з дня її винесення, тільки особа, яка подала скаргу.

У випадку коли в скарзі чи приєднаних до неї документах містяться дані, які вказують на наявність ознак злочину, не зазначеного у ч.1 ст. 27 КПК, у справі щодо якого є обов’язковим проведення досудового слідства (хуліганство, заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тощо), суддя своєю постановою направляє скаргу і ці документи прокуророві за належністю.

Прокурору за належністю також направляються скарги про злочини, передбачені ч.1 ст. 27 КПК,  якщо у їх вчиненні обвинувачуються неповнолітні чи особи, які внаслідок своїх фізичних або психічних вад не можуть самостійно здійснювати своє право на захист.

При  розгляді цих скарг, де обвинувачуються вищевказані особи і за вимогами ст.111 КПК  передбачено обов’язкове проведення досудового слідства, суддя повинен за наявності підстав до порушення справи прийняти рішення про порушення кримінальної справи і направити її прокурору для організації досудового слідства.

Постанова судді про направлення скарги за належністю оскарженню не підлягає.

Скарга потерпілого про притягнення до кримінальної відповідальності особи, хворої на психічну хворобу, може бути підставою до порушення кримінальної справи для вирішення у встановленому порядку питання про те, чи потребує особа, на дії якої подана скарга, застосування до неї примусових заходів медичного характеру. У таких справах проводиться досудове слідство.

Суддя не вправі відмовити у прийнятті скарги потерпілого про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст. 125, ч.1 ст.ст. 126, 356 КК, якщо скарга надійшла до суду з прокуратури чи з інших компетентних органів у порядку, встановленому п.3 ч.2 ст. 97 КПК. При розгляді такої скарги суддя повинен викликати потерпілого і з’ясувати його думку, а також інші обставини, необхідні для прийняття правильного рішення.

За наявності достатніх даних, які свідчать про вчинення злочину, зазначеного у ч.1 ст.27 КПК, суддя виносить постанову про порушення кримінальної справи і призначення її до розгляду та вирішує інші питання, пов’язані з підготовкою справи до судового розгляду (це єдиний випадок коли чинний КПК надає судді право порушити кримінальну справу).

Постанова про порушення кримінальної справи та призначення її до розгляду має відповідати вимогам ч.2 ст.245 КПК. Крім того, в мотивувальній частині постанови вказуються приводи і підстави для порушення кримінальної справи, а в резолютивній частині – формулюється рішення про порушення кримінальної справи з зазначенням статті КК, за якою порушено справу, а також про визнання особи, яка подала скаргу, потерпілим. Обвинувачення у постанові не формулюється. Порушена кримінальна справа має бути призначена до розгляду у строки, зазначені у ст.256 КПК.

За змістом закону, копія скарги потерпілого, копія постанови судді про порушення кримінальної справи і повістка про виклик в судове засідання вручаються підсудному не пізніше як за три доби до дня слухання справи незалежно від того, чи був він присутнім при попередньому розгляді скарги (ст.251 КПК).

У випадку надходження скарги про зустрічне обвинувачення суддя виносить постанову про порушення кримінальної справи по зустрічному обвинуваченню. Зустрічні обвинувачення об’єднуються в одне провадження в тому разі, коли в них йдеться про вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст.27 КПК. Рішення про об’єднання зустрічних обвинувачень в одне провадження відповідно до ч.4 ст.251 КПК викладаються в одній постанові про порушення кримінальної справи і призначення справи до розгляду. У таких випадках обом скаржникам надаються процесуальні права як потерпілого, так і підсудного, у зв”язку з чим кожному з них слід забезпечити дотримання і тих, і інших прав.

Якщо скарга про зустрічне обвинувачення надійшла вже під час судового розгляду справи і суддя, який розглядає справу, дійшов висновку про наявність підстав для зустрічного обвинувачення і необхідність об’єднання обох справ в одне провадження, він вправі своєю постановою порушити кримінальну справу і об’єднати обидві справи в одне провадження, відклавши при цьому розгляд справи не менше як на три дні, з врученням підсудному за зустрічним обвинуваченням документів, зазначених у ч.3 ст.251 КПК.

Якщо ж справу за зустрічним обвинуваченням можна розглянути окремо, суд продовжує  розгляд справи у звичайному порядку.

            У справах про злочини, передбачені ст.125 КК України, для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень, суд має призначати судово-медичну експертизу, дотримуючись вимог ст.76 КПК України.

У справах про злочини, передбачені ч.1 ст.126 КК, суд може не призначати судово-медичну експертизу, а обмежитись дослідженням акта судово-медичного обстеження, якщо той відповідає вимогам, які пред’являються до цього документа, і якщо викладені у ньому дані не заперечуються учасниками судового розгляду та не викликають сумніву щодо їх достовірності.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» №8 від 30.05.1997 року звертає увагу судів на те, що у кримінальних справах, які порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, рішення про призначення експертизи може бути прийнято суддею при порушенні кримінальної справи під час попереднього розгляду скарги або під час судового розгляду справи шляхом винесення відповідної постанови.

Кримінальні справи приватного обвинувачення, які порушуються не інакше як за скаргами потерпілих, розглядаються судами на загальних підставах відповідно до вимог глави 24-27 КПК України.

Під час судового розгляду справи потерпілий підтримує обвинувачення самостійно або через свого представника.

Особливих зауважень щодо якості розгляду справ даної категорії не виникає, судді дотримуються вимог кримінально-процесуального закону та постанови Пленуму Верховного Суду України від 2.07.2004 року №13.

Необхідно звернути увагу на ту обставину, що при проведенні судових дебатів (ст.318 КПК) у справах приватного обвинувачення при об’єднанні в одному провадженні зустрічних обвинувачень слово для виголошення промови під час судових дебатів надається учасникам судового розгляду один раз, причому спочатку особі, яка першою подала скаргу про порушення кримінальної справи. Це не позбавляє їх права обмінятися репліками. Вирок, який постановляється у цих справах, повинен відповідати вимогам ст.ст. 323, 333-335 КПК.

По порушених за скаргами потерпілих кримінальних справах у стадії судового розгляду закрито провадженням справи щодо 156 осіб.

Під час судового розгляду справи відповідно до вимог ст.282 КПК суд своєю постановою закриває справу про злочин, зазначений у частині першій статті 27 КК, за примиренням сторін чи у зв’язку з неявкою потерпілого в судове засідання без поважних причин.

            Оскільки справа порушується лише за скаргою потерпілого, то вона може бути і закрита за вимогою останнього. Згоди підсудного в цьому випадку не треба.

Якщо потерпілим є неповнолітній чи інша особа, яка не може сама захистити свої інтереси, справа, що порушена за скаргою потерпілого чи його законного представника не прокурором, може бути закрита за примиренням потерпілого з обвинуваченим лише зі згоди представника потерпілого.

Вважаємо, що при закритті справи за примиренням потерпілого з обвинуваченим слід керуватись ст.282 КПК – спеціальною нормою, встановленою для справ приватного обвинувачення, оскільки ст.46 КК для звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим вимагає наявність такої передумови як вчинення особою вперше злочину невеликої тяжкості та відшкодування зазначеною особою завданих нею збитків або усунення заподіяної шкоди.

Відповідно до ч.3 ст.282 КПК справа приватного обвинувачення підлягає закриттю у зв’язку з неявкою потерпілого в судове засідання без поважних причин.

Слід звернути увагу, що для цього особа, яка подала скаргу, обов’язково повинна бути повідомлена про день і час розгляду справи і від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Слід відмітити, що відправлення правосуддя у справах, які порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, в цілому відповідає вимогам чинного законодавства.

 Керівник апарату суду                                                                       Л.А.Бородай