flag Судова влада України

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Узагальнення аналізу судової практики щодо використання електронних доказів під час здійснення кримінального судочинства суддями Комсомольського міського суду Полтавської області за 2018 та 2019 роки.

 

УЗАГАЛЬНЕННЯ

аналізу судової практики щодо використання електронних доказів під час здійснення кримінального судочинства суддями Комсомольського міського суду Полтавської області за 2018 та 2019 роки.

1. Відповідаючи на питання, що значить у розумінні суддів Комсомольського міського суду Полтавської області поняття «електронні докази» та/або «цифрові докази» - для початку треба зазначити, що у Кримінальному процесуальному кодексі і в Кодексі України про адміністративні правопорушення їх визначення відсутнє. Розвиток технологій зумовив зміну способів створення, збереження та обміну інформації, що мало наслідком появу в кримінальному процесі нового формату доказів – електронного. Провідну роль у кримінальному провадженні відіграють різноманітні технічні засоби фіксування, які широко використовують у процесі виявлення, фіксування, збирання та дослідження матеріальних слідів злочину. Усі ці засоби фіксації мають доказове значення.

У КПК України немає поняття електронних доказів. Відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Відповідно до ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об’єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 цієї статті до документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених ч.1 цієї статті, можуть належати: матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні);

Також, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК України, до документів можуть належати носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії, якщо вони складені в порядку, передбаченому КПК України.

В ч. 3 ст. 99 КПК України зазначається, що сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов’язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.

У ч. 4 ст. 99 КПК України зазначено, що дублікат документа (документ, виготовлений таким самим способом, як і його оригінал), а також копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід’ємних частинах, виготовлені слідчим, прокурором із залученням спеціаліста, визнаються судом як оригінал документа.

Очевидно що законодавець електронні докази включає у поняття «документ». Водночас як різновид електронних доказів застосовується термін «електронні носії інформації». При цьому без чіткого тлумачення, а також термін «електронний документ», вочевидь, мається на увазі електронний варіант будь-якого паперового документу, який може бути доказом. Виокремлюються також матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії, якщо вони складені в порядку, передбаченому КПК України.

Отже, можна надати орієнтовну класифікацію доказів, які можуть належати до електронних відповідно до КПК України:

-матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження;

- електронні носії інформації, які містять інформацію, яку можна використати як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження;

- носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії, якщо вони складені в порядку, передбаченого КПК України; -

- електронні документи.

Треба зазначити, що в цивільно-правових відносинах зустрічається поняття «електронний документ»: з 2017 року в трьох процесуальних кодексах (ЦПК, ГПК та КАСУ) з’явилася нова категорія — електронні докази. До 2017 року законодавство оперувало категорією «електронний документ», яка у правовому полі України з’явилася ще у 2003 році з прийняттям Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронний цифровий підпис».

За загальними принципами, «електронними доказами» є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам’яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, в інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Перелік джерел інформації, що підпадатимуть під поняття «електронний доказ», не є вичерпним. Для визнання електронного документа доказом останній ще має відповідати передбаченим Законом вимогам, тобто мати обов’язкові реквізити.

Що стосується поняття електронних доказів у кримінальному судочинстві України, то як вже зазначалось, законодавцем це питання не врегульоване, а серед науковців немає одностайної думки щодо визначення цього явища. Так зустрічаються різноманітні терміни –«електронні докази», «цифрові докази», «комп’ютерні докази», «комп’ютерні об’єкти», «кібердокази», «електронні документи», «електронне відображення», «цифрові джерела доказової інформації», тощо.

Найбільш просте визначення «електронні докази» - це фактичні дані, які зберігаються в електронному вигляді на будь-яких типах електронних носіїв та в електронних засобах та які після обробки спеціальними технічними засобами та програмними забезпеченнями стають доступними для сприйняття людиною.

Ознаки «електронних доказів», як цілого, так і електронних документів як різновиду електронних доказів, а також інших різновидів електронних доказів має загальні ознаки:

- існують у нематеріальному вигляді;

- можуть бути створені як людиною, так і бути результатом функціонування інформаційної системи;

- не можуть існувати поза межами технічного носія або каналу зв’язку;

- не мають нерозривного зв’язку з матеріальним носієм;

- вільно переміщуються в електронній мережі без технічного носія;

- їх не можна безпосередньо сприймати та досліджувати, тільки за допомогою технічних засобів і програмного забезпечення; потребують специфічного порядку збирання, перевірки та оцінки;

-мають здатність до дубляжу, тобто копіювання або переміщення на інший носій без втрати своїх характеристик;

-можливість дистанційного внесення змін до них та їх знищення.

Визначення поняття «цифрові докази» – це цифрові дані, котрі можуть підтвердити вчинення злοчину абο за дοпοмοгοю яких мοжливο прοстежити зв’язοк між злοчинοм та пοтерпілим від ньοгο, абο між злοчинοм та йοгο викοнавцем». Під час дοслідження дοказів у кримінальнοму прοцесі вони зберігаються в електрοннοму вигляді на будь-яких типах електрοнних нοсіїв та в електрοнних засοбах. Οсοбливість цих дοказів пοлягає в тοму, щο вοни не мοжуть сприйматися безпοсередньο, а пοвинні бути інтерпретοвані певним чинοм та прοаналізοвані за дοпοмοгοю спеціальних технічних засοбів та прοграмнοгο забезпечення.

Водночас слід зауважити, що таке визначення сформульовано як теоретична категорія для окреслення не окремого нового джерела доказів, а явища як такого.

Як наслідок, вбачаємо за доцільне термін “електронний” вживати у значенні “все, що пов’язано з електронікою, пристроями”, а “цифровий” – “все, що пов’язано з файлами”. Виходячи із зазначеного, можна прийти до логічного висновку, що інформацію, яка зчитується ЕОМ, більш доцільно називати цифровою, а не електронною, так як вона пов’язана з кодуванням символів у цифри, з файлами, і поза ними існувати не може.

Носієм інформації є матеріальний об’єкт, призначений для запису, передачі та зберігання інформації. Носії інформації поділяються на: паперові (рукописні, друковані), з магнітним або оптичним записом (магнітні стрічки та диски, оптичні CD та DVD диски, магнітооптичні компакт-диск (CD-MO)), електронні (карта пам’яті, флеш-пам’ять, сервер ін.). Наявність різних видів носіїв інформації не виключає їх взаємоіснування, а лише доповнює та розширює можливості їх використання. Носієм інформації є кіберпростір у вимірі фізично існуючої інфраструктури, що складається з серверів, підводних кабелів, супутників, точок обміну трафіком і центрів обробки даних.

Джерело інформації перетворюється на доказ при долученні до певного кримінального провадження шляхом процесуального оформлення, здійсненого у визначеному КПК України порядку. Процесуальне оформлення – спосіб закріплення доказів з метою їх збереження в порядку, визначеному КПК України, для наступного дослідження та використання під час кримінального провадження. Процесуальне оформлення передбачає фіксацію певної події, факту чи предмета та посвідчення отриманих матеріалів, що може бути здійснено на паперовому носії або електронному (фіксація на відео, аудіо, фото, у формі електронного протоколу тощо). Таким чином, на остаточний формат доказу в однаковій мірі впливають як характер джерела інформації, так і процесуальне оформлення. Отже, під час кримінального провадження докази можуть бути процесуально оформлені шляхом їх фіксації в електронному форматі.

Електронні документи можуть широко застосовуватись для виконання завдань кримінального провадження з огляду на положення Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», відповідно до якого: електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (ч. 3 ст. 5); візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (ч. 4 ст. 5); оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов’язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги» (ч. 1 ст. 7); якщо автор створює ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з них є оригіналом і має однакову юридичну силу (ч. 3 ст. 7); допустимість електронного документа як доказу не можна заперечувати винятково на підставі того, що він має електронну форму (ч. 2 ст. 8). Чинний КПК України не розрізняє поняття паперового та електронного документа, зазначаючи в ч. 3 ст. 99 КПК України, що оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа – його відображення, якому надається таке ж значення, як і документу. Дублікатом документа є документ, виготовлений таким же способом, як і його оригінал (ч. 4 ст. 99 КПК). З огляду на зазначене, документ як доказ у кримінальному провадженні може мати як паперову, так й електронну форму.

 

2. Види електронних доказів, які досліджувались під час розгляду кримінальних проваджень за 2018 та 2019 роки:

у 2018 році

Випадків дослідження електронних доказів суддями Комсомольського міського суду Полтавської області під час розгляду кримінальних проваджень у 2018 році, а саме: веб-порталів, веб-сайтів, веб-сторінок, інших інформаційних електронних ресурсах, файлів, змісту комп’ютерної пошти, чатів, меседжерів та сторінок у соціальних мережах, змісту комп’ютерних програм, інформаційних систем та мобільних терміналів системи зв’язку, цифрових ключів - не було.

Протягом 2018 року суддями Комсомольського міського суду Полтавської області підчас розгляду кримінальних проваджень були досліджені цифрові (електронні) докази на технічних носіях, тобто фактичні данні про вчинення особою кримінального правопорушення, які знаходились на оптичних дисках з відеозаписами (DVD-R) у 8 кримінальних провадженнях, а саме:

- справа № 534/434/18 стосовно Гиренка О.М. обвинуваченого за ч.3 ст. 185 КК України;

- справа № 534/1229/18 стосовно Дудка Д.О обвинуваченого за ч. 2 ст. 296, ч. 3 ст. 297 КК України та стосовно Серова Р.С. обвинуваченого за ч. 2 ст. 296 КК України;

- справа № 534/1688/16-к стосовно Бойка Д.В. обвинуваченого за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України;

- справа № 534/227/18 стосовно Рака С.Б. обвинуваченого за ч. 1 ст. 286 КК України;

- справа № 534/402/18 стосовно Бондаренка В.С. обвинуваченого за ч. 1 ст. 124 КК України;

- справа № 534/1096/18 стосовно Єремєєва Є.С. обвинуваченого за ч. 2 ст. 185 КК України;

-справа № 534/897/18 стосовно Нестера В.О. обвинуваченого за ст. ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185,ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України;

- справа № 534/1902/17 стосовно Волошина М.М. обвинуваченого за ч. 2 ст. 309 КК України.



у 2019 році

Випадків дослідження електронних доказів суддями Комсомольського міського суду Полтавської області під час розгляду кримінальних проваджень у 2019 році, а саме: веб-порталів, веб-сайтів, веб-сторінок, інших інформаційних електронних ресурсах, файлів, змісту комп’ютерної пошти, чатів, меседжерів та сторінок у соціальних мережах, змісту комп’ютерних програм, інформаційних систем та мобільних терміналів системи зв’язку, цифрових ключів - не було.

Протягом 2019 року суддями Комсомольського міського суду Полтавської області підчас розгляду кримінальних проваджень були досліджені цифрові (електронні) докази на технічних носіях, тобто фактичні данні про вчинення особою кримінального правопорушення, які знаходились на оптичних дисках з відеозаписами (DVD-R) у 6 кримінальних провадженнях, а саме:

- справа № 534/1782/17 стосовно Лазоренка С.А. обвинуваченого за ч. 2 ст. 185 КК України;

- справа № 534/1776/18 стосовно Усова А.Ю. обвинуваченого за ч.1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України;

- справа № 534/986/18 стосовно Бухтяк О.А., обвинуваченої за ч. 2 ст. 185, Тузової В.В. обвинуваченої за ч.2 ст. 185 КК України;

- справа № 534/126/18 стосовно Марченка О.В. обвинуваченого за ч.2 ст. 185 КК України;

- справа № 534/1562/18 стосовно Орди О.О. обвинуваченого за ч.3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України стосовно Пелипася С.А. обвинуваченого за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст.185 КК України;

- справа № 534/57/18 з ухваленням виправдувального вироку за обвинуваченням Краснощока І.В, якого визнано невинуватим у пред’явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 185 КК України.

 

3. В Комсомольському міському суді Полтавської області протягом 2018 року перебувало на розгляді 203 кримінальних проваджень, 558 матеріалів справ за клопотаннями, скаргами, заявами під час досудового розслідування, з них розглянуто 114 кримінальних проваджень 545 матеріалів справ за клопотаннями, скаргами, заявами під час досудового розслідування.

Під час розгляду справ у 8 кримінальних провадженнях були дослідженні електронні докази та/або цифрові докази, зокрема:

Усі вищезазначені цифрові докази були визнані суддями Комсомольського міського суду Полтавської області належними та допустимими та добутими в порядку, передбаченому КПК України. Зокрема, у справі під головуванням судді Солохи О.В. за № 534/402/18 стосовно Бондаренка В.С. обвинуваченого за ч. 1 ст. 124 КК України, суд наголосив, що СД-диск, що є додатком до протоколу проведення слідчого експерименту за участі потерпілого Кіндера Д.В. містить два файли, один з яких при перегляді його у судовому засіданні майже повністю містить покази потерпілого Кіндера Д.В., які суд безпосередньо не міг дослідити у судовому засіданні з огляду на те, що потерпілий у силу ст. 63 Конституції України відмовився від дачі показів.

 

Протягом 2019 року перебувало на розгляді 152 кримінальних проваджень, 633 матеріалів справ за клопотаннями, скаргами, заявами під час досудового розслідування, з них розглянуто 97 кримінальних проваджень, 626 матеріалів справ за клопотаннями, скаргами, заявами під час досудового розслідування.

Під час розгляду справ протягом 2019 року у 7 кримінальних провадженнях були дослідженні електронні докази та/або цифрові докази, зокрема:

 

Усі вищезазначені цифрові докази були визнані суддями Комсомольського міського суду Полтавської області належними та допустимими та добутими в порядку, передбаченому КПК України. Зокрема, у справі під головуванням судді Куц Т.О. за № 534/57/18 з ухваленням виправдувального вироку за обвинуваченням Краснощока І.В, якого визнано невинуватим у пред’явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України. За вимогами ст. 374 КПК України, у разі визнання особи виправданою, у мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, яке пред’явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Так, в якості головного доказу на підтвердження вини обвинуваченого суду було надано протоколи огляду дисків із записами з камер спостереження, що розташовані у приміщенні магазину. Проте, оглянувши в судовому засіданні відеозаписі з камер спостереження та проаналізувавши всі докази сторони обвинувачення, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не зібрано достатніх доказів, які б доводили винуватість Краснощока І.В., оскільки відеозапис не містив фіксації викрадення саме цього товару, а інші докази не спростовують твердження сторони захисту щодо непричетності Краснощока І.В. до викраденого майна.

 

4. Проблемних питань правової оцінки збирання електронних доказів сторонами, в тому числі під кутом зору належності та допустимості під час відправлення правосуддя у суддів Комсомольського міського суду Полтавської області не виникало.

 

5. В ході проведення узагальнення практики розгляду кримінальних проваджень та під час здійснення аналітичної роботи з матеріалами справ, випадків особливого дослідження електронних та/або цифрових доказів суддями Комсомольського міського суду Полтавської області під час розгляду кримінальних проваджень виявлено не було. Усі зазначені вище цифрові докази були оцінені, досліджені та перевірені в судовому засіданні та визнані як докази. Цифрові докази прийняті суддями, як належні, допустимі, та є взаємопов’язаними з іншими письмовими доказами, повністю узгоджуються між собою та в своїй совокупності з точки зору взаємозв’язку- є достатніми для прийняття суддями відповідного процесуального рішення.