Узагальнення практики розгляду судом заяв про видачу судових наказів

Узагальнення практики розгляду судом заяв

 про видачу судових наказів

Провівши узагальнення судової практики видачі суддями Комсомольського міського суду Полтавської області судових наказів та їх скасування за 2012 рік встановлено такі статистичні дані:

– за 2012 року до Комсомольського міського суду Полтавської області на розгляд поступило 255 заяв про винесення судових наказів;

– судом за даний звітний період  розглянуто 255 заяв про винесення судових наказів, з яких 255 заяв про винесення судових наказів судом задоволено.

Крім того слід зазначити, що із розглянутих за 2012 р. заяв про винесення судових наказів:

– щодо стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення поступило 255 заяв по яких пред’явлено до стягнення 1479479 грн.;

         Про скасування судових наказів за 2012 рік до Комсомольського міського суду Полтавської області поступило 29 заяв.

         Судом за даний звітний період  про скасування судових наказів розглянуто 29 заяви, з яких 18 судових наказів скасовано та 11 заяв залишено без розгляду. Сума грошових коштів щодо якої подано заяви про скасування судових наказів складає 138593 грн., сума грошових коштів, що не підлягає стягненню складає 74105 грн.,   

         Наказне провадження – це особливий спрощений вид цивільного процесу, спрямований на швидкий та ефективний захист безспірних прав осіб шляхом видачі судового наказу, що одночасно є судовим рішенням та виконавчим документом. Створення наказного провадження зумовлене потребами судової практики у зв’язку з недоцільністю використання складної цивільної процесуальної форми позовного провадження для розгляду та вирішення ряду безспірних вимог.Застосування позовного порядку для розгляду документально підтверджених та не оспорюваних право домагань є невиправданим .

            Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України, судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, визначеному законом. Як правозастосовний акт державно-владного органу, судовий наказ приписує суб’єктам певну поведінку, передбачену правовою нормою національного законодавства, має певні матеріальні та процесуальні особливості:

– судовий   наказ має меншу юридичну силу, ніж судове рішення, яке є не тільки актом застосування норми матеріального права, а й результатом дії детально урегульованої складної цивільно-процесуальної форми, у рамках якої відбувається розгляд і вирішення цивільної справи. Судовий наказ виноситься у спрощеному порядку, без розгляду справи по суті, лише на основі вивчення письмових документів, доданих стягувачем на підтвердження вимог при поданні заяви, які мають містити вичерпну інформацію;

– суддя при розгляді заяви про видачу судового наказу не досліджує висновки експертів, показання свідків, не заслуховує пояснень сторін, не викликає їх на судове засідання (воно не проводиться), обмежується вивченням зазначених та наданих стягувачем письмових доказів;

- є виключні підстави (перелік вимог) для видачі судового наказу, передбачені ЦПК України та нормативними актами України, але вони не є вичерпними, передбачають необхідність звертатися до “відкритого бланка” (бланкетної норми), що ускладнює судову правозастосовну діяльність;

– з погляду процесуальної форми наказ має лише вступну та резолютивну частини, не маючи описової;

– судовий наказ скасовується судом, який його видав, можливості апеляційного чи касаційного оскарження дій суду в наказному провадженні не передбачено;

– після скасування наказу за заявою боржника спірна вимога може бути розглянута в порядку позовного провадження;

– наказ одночасно є виконавчим документом.

         Розгляд справ у наказному провадженні врегульовано розділом ІІ ЦПК, відповідно до якого, а саме ст. 96 ЦПК судовий наказ може бути видано, якщо:

1) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати;

2) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника;

3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості;

4) заявлено вимогу про присудження аліментів на дитину в розмірі тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших зацікавлених осіб;

5) заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів.

         Судовий наказ не може бути виданий за заявою, в якій зазначено вимогу про стягнення збитків або відшкодування моральної шкоди, завданих неналежною якістю товару, оскільки вони є предметом розгляду в порядку позовного провадження.

        Заява про видачу судового  наказу  подається  до  суду  за загальними правилами  підсудності,  встановленими главою  1 розділу III  ЦПК. Зокрема, заява подається до суду за  зареєстрованим  у встановленому законом порядку місцем  проживання фізичної особи  або за зареєстрованим  у  встановленому  порядку місцем її перебування чи місцезнаходженням  юридичної особи (стаття 109 ЦПК);на вимогу про  стягнення  заробітної плати поширюються  також  правила  підсудності за  вибором заявника - за  зареєстрованим місцем  його  проживання чи  перебування  (частина перша статті 110 ЦПК).

У разі порушення правил підсудності заява повертається  заявникові  для подання до належного суду, про що постановляється  ухвала (стаття 115 ЦПК), яка може бути оскаржена в  апеляційному порядку.

Сторонами у наказному провадженні є стягувач (заявник) і боржник.

За подання заяви про видачу судового наказу сплачується судовий збір у розмірі п'ятдесятьох відсотків ставки, що визначається зі спірної суми у випадку звернення до суду з позовом у порядку позовного проведення - тобто 50% від суми державного мита (судового збору), що платилося б у позовному провадженні.

Суд, прийнявши заяву про видачу судового наказу, у триденний строк видає судовий наказ по суті заявлених вимог. Видача судового наказу проводиться без судового засідання й виклику стягувача й боржника для заслуховування їхніх пояснень.

При цьому, після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію боржникові рекомендованим листом із повідомленням. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача з копіями доданих до неї документів.

Днем отримання боржником копії судового наказу є дата, зазначена у поштовому повідомленні про вручення. У разі якщо боржник відмовляється від отримання копії судового наказу або відсутній за вказаною адресою, днем отримання боржником копії судового наказу є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову боржника отримати копію судового наказу чи відмітки про відсутність боржника за вказаною адресою.

Слід зазначити, що існує проблема вручення копій судових наказів боржникам  (відповідачам ).

Боржник має право протягом десяти днів з дня отримання копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

У разі ненадходження від боржника заяви про скасування судового наказу протягом трьох днів після закінчення строку на її подання судовий наказ набирає законної сили і суд видає його стягувачеві для пред'явлення до виконання.

Заява про  скасування  судового  наказу  не  може бути подана стягувачем. Скасування судового наказу з ініціативи суду також не допускається.

У заяві про скасування судового наказу має бути зазначено не  лише  про  оспорення наказу, а й про обставини,  які свідчать про повну чи часткову  необґрунтованість  вимог  стягувача, а також  посилання на докази, якими боржник обґрунтовує свої заперечення проти заявлених вимог. Самі докази можуть бути  подані  суду  при  розгляді заяви про скасування судового наказу.

Заява про скасування судового наказу розглядається суддею, який визначається автоматизованою системою  документообігу суду відповідно до статті 11-1 ЦПК .

Заява про скасування судового наказу, подана після закінчення встановленого законом строку, залишається без розгляду,  якщо суд  за заявою особи,  яка її подала,  не знайде підстав для поновлення  строку подання   цієї  заяви  (частина  друга  статті  105-1  ЦПК). Така заява розглядається судом у судовому засіданні в порядку, визначеному статтею 73 ЦПК.

Слід зазначити, що стягувач має право навіть при наявності всіх необхідних умов для видачі судового наказу звернутися до суду не в порядку спрощеної процедури, а зі звичайною позовною заявою. У такому випадку суд не може відмовити йому в прийнятті позову з тих підстав, що його вимоги можуть бути вирішені шляхом подачі заяви про видачу судового наказу. Разом з тим, суд зобов’язаний роз’яснити позивачу право на розгляд його вимоги в наказному провадженні та переваги цього провадження, оскільки, скоріш за все, заявник просто не знає про можливість спрощеної процедури розгляду його вимог.

   Слід зазначити,що при виявленні  обставин,  встановлених  статтею 211 ЦПК,а  саме порушення закону,  суддя чи суд за наслідками розгляду заяви про видачу судового наказу чи заяви про скасування судового наказу має  право відповідно до правил цієї статті постановити окрему ухвалу.

             Підсумки.  

            Проаналізувавши судову практику видачі суддями Комсомольського міського суду Полтавської області судових наказів та скасування судових наказів за 2012 року дає можливість зробити висновок, що враховуючи особливість наказного провадження як спрощеної процедури  судового провадження,  спрямованої на ефективність судового   розгляду, суди повинні чітко реалізовувати його положення,у своїй діяльності для виконання завдання цивільного  судочинства, не допускати порушення передбачених строків розгляду справ, зокрема безпідставної  відмови у видачі судового  наказу,  а також їх видачі у випадках,  не передбачених законом.

            Отже, дотримання судами процесуального законодавства наказного провадження є визначальним з точки зору сприяння ефективному та оперативному здiйсненню правосуддя, а також змогу розвантажити суди від тих справ, які не потребують повної та детальної процедури розгляду, підвищити у громадян почуття відповідальності за прийняті ними на себе зобов’язання, сприяти зміцненню законності та правопорядку.

Вик.помічник судді                           О.Г. Визіренко

18.09.2013 року